|
Сторінка адресована усім, хто шукає допомоги щодо отриманих травм в дитинстві Доросла дитина алкоголіка (ДДА) íеофіційна сторінка Хто ми? Основні риси ДДА Тест на ДДА 12 кроків Статті Êíèæêè Лінки Контакти |
|
|
Проблема Багато хто з нас відкрив, що маємо багато спільних рис, які ми маємо із-за того, що потрапили, або росли в сім'ї алкоголіка, або якимось іншим чином скаліченої сім'ї. Це стало причиною того, що ми почуваємо себе ізольованими від світу. Коли ми потрапляємо в якесь товариство, то стаємо заклопотаними, а особливо це проявляється тоді коли є хтось хто має на нами владу, або перевагу. Для того щоб оборонити себе ми стали людьми які уступають і задовільняють оточуючим, навіть якщо для цього потрібно принижувати і забувати про свою самоповагу і гідність. Одночасно з цим приймаємо кожну критику як загрозу власній особі. Найчастіше ми стали алкоголіками, або біля нас особа яка є алкоголіком, або ми обоє є залежними від алкоголю. Якщо ж комусь з нас пощастило уникнути цього, то переслідують нас інші узалежнення наприклад працоголізм. Причиною цього є наші хворі потреби занедбати і принизити себе. Проводимо наше життя з позиції особи яка звикла до того, що її кривдять. Маючи дуже сильне почуття відповідальності, прагнемо більше зосереджуватись на інших ніж на собі. Коли робимо спробу повірити в себе, довіритись собі, то закіньчується все великим почуттям вини, а оцінку наших дій і наслідків завжди питали в інших, не довіряючи власній. Потрапили в пасивність, дозволяючи іншим на прийняття ініціативи. Ми є залежними особами, найбільше боїмося бути відкинутими, готові зробити практично все щоб нас не відкинули. Найчастіше наша «кохана» людина створює для нас загрозу, постійно ображає нас, а нас все одно тягне до неї, бо це подібне до нашого дитинства, до сім‘ї в якій ми виросли, до батьків залежних від алкоголю. Власне хвороба алкоголю в нашій родині , вчинила з нас жертву, жертву яка переймає всі риси цієї хвороби, навіть ніколи не напившись. Будучи дітьми, ми навчилися приховувати наші почуття, а коли виросли вважаємо їх похованими. Це стало причиною того, що ми часто плутаємо кохання з жалістю, що призводило до то, що кохали тих кого рятували з якоїсь загрози. Ми стали залежними від переживання страху і неспокою в усіх наших справах, постійно вибираючи крики і нервування, замість спокійного і умірного розв‘язування проблем.
Це опис, а не оскарження
|
|